02 вересня 2010
З річницею всеукраїнського страйку!
Як свідчить невелика історія незалежної України, це був найефективніший страйк і не тільки транспортників, але і профспілок взагалі.
Нагадаю трохи історію.
14 липня 1992 року відбулася, за вимогою 5-ти вільних профспілок: ВПМУ, НПГУ, ПАЛС, ПИТР, ФПАД, зустріч Президента України Л.Кравчука, Голови ВР України І.Плюща та Прем’єр-міністра України В.Фокіна з керівниками профспілок С.Каріковим, О.Мрилем, В.Булашовим Г.Баршаєвським та О.Шуляком.
Під час цієї ділової зустрічі (без ЗМІ) була досягнута домовленість про початок перемовин між КМУ та вільними профспілками з 17 липня.
Нажаль, за станом на 17 серпня, реальних результатів переговори не дали, тому п‘ять лідерів профспілок 17 серпня почали голодування безпосередньо у залі засідань КМУ.
На підтримку своїх лідерів профспілки прийняли рішення про початок безстрокового страйку о 8- мій годині ранку 2 вересня 1992 року.
Завдяки цим діям, Президентом України Л.Кравчуком були прийняті конкретні дії що до активізації переговорного процесу і страйк було перервано 3 вересня о 20- тій годині 10 хвилин.
Завдяки масовості при проведенні страйку (участь прийняло більш ніж 10 тисяч працівників локомотивних бригад незалежно від належності до ВПМУ, авіадиспетчери, шахтарі) вантажні потяги зупинились до Уралу, повітряний простір над Україною було закрито.
У той, драматичний для України, час сприйняття страйку , завдяки ЗМІ, було різне. Від повного позитивного визнання та підтримки до звинувачувань у руйнуванні незалежності держави.
Так чи інакше, але влада вимушена була визнати право вільних профспілок на існування та укладання тарифних угод.
Пропонуємо Вашій увазі текст Тарифної угоди (см. 1, 2, 3), яка була підписана нашою профспілкою з Міністерствам транспорту України та Укрзалізницею по закінченню страйку та перелік розбіжностей до неї(см. 1, 2).
Як бачите, пункти, що були включені до Угоди та переліку з часом увійшли до загальної Галузевої угоди залізничників та були вирішені законодавчо (подвійна оплата надурочних годин, компенсація при смерті залізничника, відпустка для локомотивних бригад), але деяка частина з них ще не введені, тому потребують від профспілки великих зусиль для їх впровадження.
Вітаю Вас усіх з 18-ою річницею страйку 2-3 вересня 1992 року.
Ще раз хочу нагадати, що влада відноситься до нас так, як ми це дозволяємо.
З глибокою повагою,
Голова ВПМУ С.Каріков